Моє портфоліо

Творчий портрет вчителя

Вчитель початкових класів Шотівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Васильєва Олена Миколаївна

Освіта – вища  Закінчила Херсонський державний педагогічний 

                   інститут ім. Н.К. Крупської у 1994 році

Стаж педагогічної роботи – 27 роки

 Кваліфікаційна категорія – вчитель І категорії

Педагогічне кредо – Розуміти і приймати мету діяльності, вміти спілкуватися. Працювати в групі, вступати в діалог, користуватися мислительними вміннями, контролювати і оцінювати результати своєї праці

Проблема над якою я працюю:

Діалогічне мовлення молодших школярів

 Діалог — це форма спілкування, яка переважає в повсякденному житті, професійній діяль­ності людини. Державний стандарт початкової за­гальноосвітньої школи серед вимог до рівня загаль­ноосвітньої підготовки учнів початкової школи визначає "розвиток умінь висловлюватися в усіх дос­тупних для них формах, типах і стилях мовлення".

Я  пам'ятаю, що становлення діало­гічної форми спілкування проходить ще у дошкіль­ному віці стадію скоординованих мовленнєвих дій, спрямованих на підтримання соціального контакту (фактична бесіда), практичної взаємодії, оволодіння "теоретичним" і змістовим діалогом, особистісно за­барвленим спілкуванням .

Необхідно розуміти, що оволодіння діалогом — більше, ніж оволодіння просто композиційною фор­мою мовлення. Це, насамперед, формування діало­гічної позиції, уміння слухати і розуміти співрозмов­ника, привертати його увагу до себе і своєї  діяльності, цікавитися співрозмовником і бути ціка­вим йому.

Зразки ведення діалогу діти одержують у спілку­ванні з дорослими. А спілкування з ровесниками — це сфера розвитку істинної мовленнєвої самодіяль­ності, важливий показник сформованості комуніка­тивних здібностей.

 Формування комунікативних здібностей передбачає:

-оволодіння мовою (лексикою, граматичним ла­дом, синтаксичними одиницями, культурою мовлення);

-набуття умінь застосовувати мову з метою спіл­кування в різних комунікативних ситуаціях, що пе­редбачає побудову розгорнутого тексту і встановлен­ня інтерактивної взаємодії.

Інтерактивна взаємодія — це уміння почати розмо­ву, привернути увагу співрозмовника, підтримувати розмову, в разі необхідності змінити тему, виявити розуміння, запитати, відповісти, порадити, побажати, погодитись чи не погодитись, завершити розмову.

Діалогічне мовлення вирізняється специфічними рисами.

3 лінгвістичної точки зору, діалог — це зв'язний текст, який складається з автономних пар реплік — діалогічних єдностей. Тому важливо з методичної точ­ки зору помітити, що єдність сусідніх реплік у діало­зі — миттєва, зумовлена конкретною ситуацією, а не постійна. Ця риса зобов'язує до того, щоб лінгвістич­ною основою навчання діалогічного мовлення були не окремі фрази, а діалогічні єдності

Діалогічне мовлення — це не тільки запитання і відповіді. Оскільки репліки в діалогічних єдностях можуть пов'язуватись не тільки на основі "запит ін­формації - подача її", я  у навчанні використовую всі можливі зв'язки.

До діалогу співрозмовників спонукають різноманітні мотиви і комунікативні задачі:

- повідомити щось співрозмовнику;

- привернути увагу до певного об'єкта чи подій;

~ поділитися своїми враженнями;

- констатувати факти, які стосуються співрозмовника

- узгодити різні підходи до розвязання конкретних ситуацій

—        виразити свої емоції .

Специфічною особливістю усного діалогу (прості за структурою, непоширені речення) є еліптичність. Звідси роблю висновок, що необхідно навчати ко­ротких, "неповних" відповідей і навіть запитань.

•         У діалозі досить часто використовуються кліше, усталені розмовні   формули. Розрізняють такі їх групи:

—        мовленнєвого контакту (знайомство, представлення);

—        формули мовленнєвого етикету;

- вираження найяскравіших емоцій (подив, спів­чуття, несхвалення тощо);

- комунікативний супровід (початок, продовжен­ня, завершення розмови). - -  Кліше поряд з вигуками і модальними словами надають мовленню виразності, емоційності. І тому я  вносю у зміст вправ кліше різних видів.

- Зв'язність діалогу забезпечується використанням інтонації і мовних засобів зв'язку:

- повторення слів і окремих реплік;

- використання займенників, синонімічних слів;

- вживання дієслівних форм 2 особи;

—        звертання (у кличному відмінку) до співрозмов­ника.

Мовленнє­ва діяльність має три сторони: мотиваційну, цільову, виконавську і народжується з потреби. Тож акт мовленнєвої діяльності є єдністю трьох сто­рін. Він починається мотивом і планом, а завершу­ється результатом, досягненням наміченої цілі.

Психологічно діалог вирізняється ще й тим, що репліка кожного співрозмовника залежить від пове­дінки іншого.

 Розви­ток діалогічного спілкування молодших школярів, необхідно зосередити увагу на розв'язанні кількох завдань:

*         опанування мови як засобу спілкування;

* встановлення дітьми соціальних контактів мов­ними і невербальними засобами;

* оволодіння засобами і способами побудови роз­горнутого тексту в умовах продуктивного творчого мовлення;

* формування навичок встановлювати інтерактив­ну взаємодію.

У навчанні діалогічного мовлення можна виділи­ти кілька етапів:

1. Словесне змалювання обставин реальної дійснос­ті учителем.

Я  подаю опис ситуації: "Буває так, що ви іноді забуваєте вдома ручку чи інші шкільні прилад­дя. Тоді вам необхідно звернутися до однолітка із за­питанням, чи не має зайвої ручки. Якщо є, то ви просите дати вам для користування".

2.        Мовленнєве завдання.
Необхідно правильно звернутися.

—        Як це треба зробити? (Галинко, Олеже, Таню, Наталю тощо ).

—Які ввічливі слова необхідно вжити у цій ситуа­ції? (Будь ласка, будь добрий, якщо твоя ласка тощо).

Призначення учнів на ролі.